Протягом двох років в Україні в рамках українсько-канадського проекту "Судова освіта для економічного розвитку" відбувається підготовка рекомендацій щодо внесення змін до процесуального цивільного та адміністративного кодексів, які б сприяли закріпленню процедури досудового врегулювання спорів на законодавчому рівні та дозволили її впровадження в усіх судах України.
.jpg)
Робочий візит української делегації до Канади у травні 2015 року був завершальним у проекті впровадження процедури досудового врегулювання спорів, саме тому участь в ньому взяли Голова Ради суддів України Валентина Сімоненко, судді чотирьох пілотних судів, члени Конституційної комісії, представники адвокатури.
Андрій Костін, Голова Комітету із міжнародних відносин НААУ, адвокат: "Канада, яка має дещо своєрідну судову систему, що поєднує англосаксонське прецедентне правосуддя в англомовних частинах країни і статутне континентальне правосуддя в франкомовних провінціях, зіткнулася із перевантаженням судової системи ще у 80-х роках минулого сторіччя. Поважаючи право громадян на доступ до ефективного правосуддя, канадці, з одного боку, не могли вдатися до «прискорення» розгляду справ за рахунок зниження якості судових рішень, а з іншого боку, повинні були вирішувати проблему поступового збільшення строків розгляду справ.
Загальновідомо, що збільшення терміну розгляду справ (особливо цивільних, комерційних, адміністративних) призводить до поступової девальвації системи правосуддя, тому що з часом актуальність вирішення спору зникає, змінюючись на розчарування громадян неефективністю системи правосуддя. Встановлення штучних бар’єрів в доступі до правосуддя може частково вирішити питання кількості справ, але водночас призведе до негативного ставлення до влади з боку суспільства.
Таким чином, канадці повинні були шукати варіанти вирішення проблеми перевантаження судової системи. Одним із напрямків зменшення навантаження на суди стало впровадження різноманітних варіантів досудового врегулювання спорів. На відміну від інших країн, Канада здобула успіх саме у застосуванні Judge Assisted Dispute Resolution, або досудового врегулювання за допомогою судді (ДВС). Чому так сталося? Напевно, головною причиною став високий рівень суспільної довіри до канадських суддів, що є запорукою успішного застосування процедури ДВС сторонами.
Принципово процедура ДВС виглядає наступним чином. Справа, яка потрапляє до суду, передається судді, який буде проводити процедуру ДВС. Він викликає сторони і в закритому режимі (без публіки, адже це ще не судовий розгляд) проводить загальну зустріч, на якій позивач пред’являє позовні вимоги, а відповідач пояснює свою позицію щодо позову. Ніяких свідків, експертів і публіки — тільки сторони та їх представники. Вся інформація, яку сторони висловлюють під час ДВС, є конфіденційною, адже суддя, який проводить процедуру ДВС, не має права в подальшому розглядати цю ж справу, якщо сторони не досягнуть примирення. Більш того, навіть сторони не зможуть в подальшому у суді використовувати інформацію, яку вони отримали (від іншої сторони) під час процедури ДВС. Такі правила дозволяють сторонам не приховувати якусь інформацію з метою її використання в подальшому з мотивів процесуальної тактики, а просто і швидко висловлювати свої вимоги і заперечення. Далі суддя може поспілкуватися з кожною із сторін конфіденційно і, враховуючи обставини справи, судову практику та власний досвід, поставити запитання, за допомогою яких сторони мають можливість переглянути власну позицію і змінити її на більш компромісну. Кілька раундів загальних та конфіденційних зустрічей дають можливість сторонам дійти згоди, причому доволі часто відповідач погоджується сплатити більше, ніж розраховував позивач (більше суми, озвученої під час конфіденційної зустрічі). Буває і таке, що позивач задовольняється щирими вибаченнями відповідача і відмовляється від, наприклад, грошових вимог. Таке примирення між сторонами є ще однією важливою позитивною рисою ДВС, адже обидві сторони залишають суд, якщо і не задоволеними, але й не розгніваними на протилежну сторону, на суддю, владу і весь світ.
Досвідчені канадські судді проводять процедуру ДВС по одній справі за 2 — 3 години, на відміну від 5 — 10 робочих днів, якщо справа би дійшла до судового розгляду. На завершення справи сторони підписують документи, які виражають їхнє волевиявлення. Таких документів може бути кілька — залежно від фактичних обставин справи. Це є ще однією важливою перевагою ДВС над процедурою судового розгляду, тому що не всі питання взаємовідносин сторін можливо закріпити в судовому рішенні. Часто суд процесуально зобов’язаний вирішити спір на користь однієї із сторін і не може «розділити» рішення між обома сторонами, навіть якщо вони того бажають. Процедура ДВС, навпаки, дає можливість сторонам вільно обирати різноманітні варіанти примирення.
Закон зобов’язує сторони виконувати рішення, якого вони досягли за процедурою ДВС, про що сторони підписують відповідну заяву. Враховуючи, що питання застосування ДВС належать до провінційного законодавства, правила його застосування дещо відрізняються в різних регіонах країни. Але загальна статистика доводить, що по деяких категоріях спорів сторони досягають примирення у 70 — 80 % випадків, що є кращим доказом ефективності канадської моделі досудового врегулювання."
Детальніше про систему досудового врегулювання спорів за допомогою судді, систему добору суддів, та суддівське самоврядування в Канаді, читайте у статті Андрія Костіна.
_03_03.png)
