Спори, які виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються виборчого процесу (проведення та підготовки виборів), не належать до виборчих спорів у розумінні КАС України, а тому визначення судової юрисдикції таких спорів та їх розгляд здійснюється в загальному порядку. Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши апеляційну скаргу у справі за позовом до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій та визнання постанови частково нечинною.
До суду звернувся кандидат на пост Президента України з низкою позовних вимог, а саме: просив визнати протиправними дії ЦВК, що порушують його права у вигляді обмеження перевіряти повноту та достовірність даних Державного реєстру виборців та здійснювати публічний контроль на автоматизованому робочому місці, обладнаному спеціалізованим програмно-апаратним забезпеченням, розміщеним виключно у приміщенні ЦВК, а також визнати протиправними дії ЦВК як такі, що протизаконно зобов’язують позивача самостійно (одноосібно) перевіряти повноту та достовірність персональних даних Державного реєстру виборців. Також позивач просив визнати нечинною постанову ЦВК від 25 жовтня 2018 року № 170 «Про внесення змін до постанови Центральної виборчої комісії від 26 березня 2014 року № 74» в частинах.
Шостий апеляційний адміністративний суд як суд першої інстанції повернув позовну заяву особі, яка її подала. Верховний Суд погодився з цим рішенням, зазначивши, що оскаржувана постанова ЦВК № 170 прийнята відповідачем поза межами виборчого процесу, тому не охоплюється правовідносинами, які виникли в ході виборчого процесу з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року.
Верховний Суд з’ясував, що цей позов подано у межах виборчого процесу, про початок якого з 31 грудня 2018 року оголошено постановою ЦВК від 27 грудня 2018 року № 253. Низка вимог позивача стосується правовідносин, які виникли під час виборчого процесу та пов’язані з ним. Тому виключна підсудність щодо цієї частини позовних вимог належить до юрисдикції апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає м. Київ.
Разом з тим розгляд справи про визнання частково нечинною постанови ЦВК № 170 як нормативно-правового акта суб'єкта владних повноважень, юрисдикція якого поширюються на всю територію України, повинен здійснюватися за правилами загального позовного провадження окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ.
Верховний Суд погодився також із висновками суду першої інстанції щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності, та роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом (ч. 5 ст. 172 КАС України).
Постанова Верховного Суду від 4 лютого 2019 року у справі № 855/15/19 (адміністративне провадження № А/9901/12/19).
_03_03.png)
